МКНР

Міжнародна конференція з народонаселення та розвитку проходила з 5 по 13 вересня 1994 року. Конференція була скликана за підтримки Організації Об'єднаних Націй і організована секретаріатом, що складався з Відділу з питань народонаселення Департаменту аналізу економічної й соціальної інформації й політики ООН та ФН ООН.

Це була найбільша міжурядова конференція з питань народонаселення та розвитку, що коли-небудь проводилася. На ній були присутні 11 000 зареєстрованих учасників з урядів країн, спеціалізованих агенцій та організацій ООН, міжурядових та неурядових організацій та ЗМІ.

Представники більш ніж 180 держав взяли участь у переговорах для розробки Програми Дій в галузі народонаселення й розвитку на наступні 20 років.

Програма Дій, яка була ухвалена 13 вересня 1994р., підтримує нову стратегію, що, в свою чергу, підкреслює зв’язок між народонаселенням і розвитком і більше зосереджується на потребах індивідуумів (жінок і чоловіків), аніж на досягненні загальних демографічних цілей.

Ключовим аспектом цього нового підходу є надання прав і більших можливостей жінкам через розширений доступ до навчання й медичного обслуговування, розвиток навичок та зайнятість, і через всебічне залучення жінок до політики - процесів прийняття рішень на всіх рівнях. Дійсно, одним з найбільших досягнень Каїрської конференції стало визнання необхідності надати жінкам більше прав на власний вибір, що є важливим саме по собі і як ключ до поліпшення якості життя для кожного.

Одна з першочергових цілей Програми Дій полягає в тому, щоб зробити планування родини загально доступним до 2015 року, що є частиною розширеного підходу до репродуктивного здоров'я і прав. Цей підхід також включає цілі, що стосуються освіти, особливо для дівчаток, і зменшення материнської і дитячої смертності. Він також містить питання, що стосуються населення; навколишнього середовища й сфери споживання; родини; внутрішньої й міжнародної міграції; запобігання й контролю розповсюдження ВІЛ/СНІД; технологій, наукових досліджень; і партнерства з неурядовим сектором. Програма Дій надає оцінку національних ресурсів і необхідної міжнародної допомоги та закликає уряди забезпечувати доступність цих ресурсів.

Програма Дій ґрунтується на Всесвітньому плані дій з питань народонаселення, який був прийнятий на Всесвітній конференції з питань народонаселення в Бухаресті в 1974 р., і рекомендаціях, прийнятих на Міжнародній конференції з народонаселення в Мехіко в 1984 р. Вона також ґрунтується на результатах Всесвітнього самміту щодо дітей (1990), Конференції ООН з питань навколишнього середовища й розвитку (1992), і Всесвітньої конференції з прав людини (1993). У свою чергу, головні акценти МКНР були підтверджені на Всесвітньому самміті з питань соціального розвитку та на 4-тій Всесвітній конференції в прав жінок, які проводилися у 1995 році.

Країни переконалися в необхідності включення проблем населення в усі стратегії розвитку, і необхідності заходів, спрямованих на усунення гендерної нерівності, насильства та нанесення каліцтв жінкам в наслідок народних традицій.

Наведені нижче цілі в чотирьох сферах на наступні 20 років викладені у Програмі Дій:

1 – Загальна освіта

"Окрім досягнення мети про загальну початкову освіту в усіх країнах до 2015 року, країни гарантують якнайшвидше забезпечення можливостей доступу до середньої та вищої освіти для жінок та дівчаток, а також до професійно-технічної освіти та професійних курсів, беручи до уваги необхідність удосконалення рівня освіти."

2 – Зниження смертності дітей та немовлят

"...Країни повинні намагатися знизити рівень смертності немовлят та дітей віком до 5 років на 1/3, або на 50-70% на 1000 пологів до 2000 року, беручи до уваги особливості та ситуацію в кожній країні. До 2005 року країни з середнім показником рівня смертності повинні зменшити рівень смертності немовлят до 50 на 1000 пологів та дітей у віці до 5 років - до 60 на 1000 живих.

До 2015 року всі країни мають прагнути до зменшення смертності немовлят (менш ніж 35 на 1000 пологів) та дітей у віці до 5 років (менше 45 дітей на 1000 живих).

Країни, які досягнуть цих показників раніше, повинні намагатися зменшити смертність ще більше."

3 - Зниження материнської смертності

"Країни мають прагнути до значного зменшення рівня материнської смертності до 2015 року: зменшення материнської смертності вдвічі з 1990 до 2000 року та ще вдвічі - до 2015 р.

Реалізація цих цілей для країн з різними показниками материнської смертності на 1990 р. буде дещо різнитися. Країни з середнім показником повинні зменшити показник смертності до менше, ніж 100 смертей на 1000 пологів, та до 2015 року - менше, ніж 60 смертей на 1000 пологів. Країни з найбільшим показником материнської смертності повинні досягнути зниження материнської смертності до 2005 року до 125 смертей на 100,000 пологів та до 2015 року – до 75 смертей на 100,000 пологів. Однак, всі країни повинні зменшити рівень захворювань та материнської смертності до такого рівня, щоб це вже не являло собою суспільну проблему охорони здоров’я.

Відмінність показників серед країн та географічних регіонів соціально-економічних та етнічних груп повинна бути скорочена."

4 – Доступ до послуг з репродуктивного та статевого здоров’я, включно з плануванням сім’ї

"Всі країни повинні боротися, щоб зробити доступними послуги з репродуктивного здоров’я через загальну систему охорони здоров’я для всіх людей відповідного віку якнайшвидше, але не пізніше 2015 року. Охорона репродуктивного здоров’я в рамках загальної системи охорони здоров’я, серед іншого, включає: консультування з планування сім’ї, інформацію, освіту, та послуги; освіту та послуги щодо передпологового догляду, безпечні пологи та післяпологовий догляд; належне лікування безпліддя; аборти як визначено в параграфі 8.25, включаючи запобігання абортів та керування наслідками аборту; лікування інфекцій органів репродуктивної системи; хвороб, що передаються статевим шляхом; і інформацію, освіту й консультування відповідно щодо людської сексуальності, репродуктивного здоров'я та відповідального батьківства.

Можливість скористатись послугами планування сім’ї, подальша діагностика та лікування ускладнень під час вагітності, пологів та абортів, безпліддя, інфекцій органів репродуктивної системи, раку молочної залози та органів репродуктивної системи, інфекцій, які передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ/СНІД, мають завжди бути доступними для населення. Рішуче засудження згубних дій, таких як каліцтво жіночих статевих органів, має стати невід’ємним компонентом загальної системи охорони здоров’я, включаючи програми з охорони репродуктивного здоров’я."